Четвер, 15.11.2018, 08:54
Вітаю Вас Гість | RSS

Великовільшанський НВК "ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ"

Меню сайту
Наше опитування
Чи подобається Вам Меню нашого сайту?
Всього відповідей: 210
Афоризми
Форма входу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Топ-10 випадкових відкриттів

Історія знає чимало випадкових відкриттів. Хоча, як говориться в одному старому анекдоті, те, що «сьогодні – випадковість, завтра – звичка, а післязавтра – традиція». Отже, топ-10 випадкових відкриттів на думку Exn.ca (Discovery Channel). Номер десять – фруктове морозиво.

10. Фруктове морозиво на паличці (popsicle)

Frank Epperson, автор цього винаходу, був молодим хлопцем всього одинадцяти років, коли придумав те, що деякі пізніше назвуть одним із найважливіших винаходів 20-го століття. Звичайно ж, швидше за все леді Удача посміхнулася цьому хлопчиську, коли він розчинив содовий порошок у воді – популярний напій дітвори 1905 року. Випити напій відразу не вийшло і Франк, не прибравши зі склянки з напоєм паличку для розмішування, відставив його на деякий час. Погода була морозною і суміш застигла. Франк зі сміхом показав свої однокласникам смішну заморожену штуковину на паличці, яку можна було лизати язиком. Через 18 років Франк згадав цей кумедний випадок і почав виробляти фруктове морозиво «Epsicles» в семи варіантах смаків. Сьогодні тільки в Америці в рік продається більше трьох мільйонів фруктових морозив на паличці (popsicle).

9. Застібка-липучка або велкро (velcro)

У 1941 році швейцарський винахідник George de Mestral вигулював свою собаку. Коли вони повернулися додому, виявилося, що пальто у Джорджа, як і шерсть собаки були покриті реп’яхом. Розглянувши реп’ях під мікроскопом, Джордж розгледів, гачки, якими рослина прикріплялася до шерсті собаки тільки що не «намертво».Він сам змайстрував дві стрічки з такими ж дрібними гачками, які чіплялися б один за одного – альтернативна застібка вийшла! Але масове виробництво «липучок» настане лише через 14 років. Першими на озброєння їх прийняли космонавти – на них застібають скафандри.

8. Суперклей

Суперклей, або Krazy Glue, це речовина, яка фактично називається «cyanoacrylate (цианоакрилат)» Його винайшов випадково dr. Harry Coover, який в лабораторних умовах під час Другої світової війни (1942 рік) проводив пошук прозорого пластика для гарматних прицілів. Отриманий цианоакрилат не вирішив його проблем, оскільки швидко тверднув, клеївся до чого попало і псував лабораторне обладнання.

Але, через багато років, в 1958 році, він зрозумів, що його винахід може послужити користь людству. Найреальнішою користю виявилася здатність моментально заклеювати рани – це врятувало життя багатьох солдатів під час війни у ​​В’єтнамі – із заклеєними ранами їх можна було транспортувати в лікарню. До речі, в 1959 році незвичайні здібності клею були продемонстровані Америці, коли ведучий програми був піднятий у повітря за допомогою двох сталевих пластин, склеєних між собою всього лише крапелькою клею. Пізніше в повітря піднімали все підряд – від телевізорів до автомобіля (!).

7. Клейкі листки – мемостікерси (post-it notes)

У 1970 році Spencer Silver, який працював на корпорацію 3M (Minnesota, Mining and Manufacturing), намагався розробити суперсильний клей. Те, що йому вдавалося отримати, було повною протилежністю: клей розмазувався по поверхні паперу, а, якщо його приклеювали до чого-небудь, він відвалювалася через якийсь час, не залишаючи ніяких слідів на поверхні. Через чотири роки співробітник цієї ж компанії, Артур Фрай, який співав у церковному хорі, щоб швидко знайти потрібний текст, придумав клеїти закладки до книги з псалмами, намазані цим складом – інакше вони легко випадали. З 1980 року – початок випуску post-it notes – до цього дня – це один з найбільш популярних офісних продуктів.

6. Захисний матеріал Scotchgard

У 1953 році Патсі Шерман, співробітниця тієї ж корпорації 3M, працювала на гумовим матеріалом, який повинен був витримувати контакт з авіаційним паливом. Неакуратний лаборант пролив один з її експериментальних складів на її нові тенісні туфлі. Спочатку вона турбувалася, оскільки не могла відчистити його від туфель ні милом, ні спиртом. Але ця невдача одночасно і надихнула Шерман. Вона прийнялась за роботу і через рік на ринок вийшов відомий тепер всім препарат Scotchgard, який захищає поверхні від забруднень – як тканини, так і автомобілі.

5. Небитке скло

Сьогодні воно відоме всюди, але, коли французький учений Edouard Benedictus в 1903 році під час роботи в лабораторії випадково упустив на підлогу скляну порожню колбу і вона не розбилася – його це дуже здивувало. Стінки колби, звичайно ж, були покриті сіткою тріщин, але на шматки вона не розбилася. Виявилося, до цього в колбі зберігався розчин коллодію (розчин нітратів целюлози в суміші етанолу з етиловим ефіром), розчин випарувався, але стінки посудини були вкриті його тонким шаром. У той час у Франції розвивалося автомобілебудування, вітрове скло було зроблено зі звичайного скла – це було причиною безлічі травм водіїв. Бенідікутс бачив реальну вигоду для порятунку багатьох людських життів у використанні цього винаходу в автомобілі, але автомобілебудівники порахували його занадто дорогим для виробництва. І тільки через роки, після того, як WW 1 використовувало триплекс як скло для протигазів, в 1944 році Volvo застосувала його і в автомобілях.

4. Целофан


У 1908 році Jacques Brandenberger, швейцарський хімік, який працює на текстильну промисловість, спробував створити вологонепроникне покриття для кухонних скатертин, щоб захистити їх від плям. Покриття у вигляді рідкої віскози виявилося дуже жорстким для цих цілей, але Жак відчув потенціал цього продукту і запропонував використовувати його для упаковки продуктів. Але йому знадобилося ще 10 років, щоб сконструювати машину для виробництва целофану.

3. Вуканізована гума


Коли в 1946 році Колумб вперше привіз гумові кульки з Вест-Індії, це було схоже на чарівне відкриття. Але були в цього чуда і мінуси: каучук гнив, смердів, був занадто липким при нагріванні – і занадто твердим при холоді. Тому люди так і не зрозуміли в той час, де його можна застосувати. Майже 300 років тому – в 1839 році – Charles Goodyear вирішив цю проблему. У його хімічної лабораторії він намагався змішувати каучук з магнезією, вапном, азотною кислотою – все даремно. Наступна спроба – змішати каучук з сіркою теж закінчилася невдачею. Але, раптом, зовсім випадково, ці гуму і сірку впустили на гарячу піч – ось так була отримана еластична гума, з якої тепер виробляють м’ячі, калоші та автомобільні покришки.

2. Рентгенівські промені або X-Rays

Ці промені були відкриті в 1895 році фізиком Wilhelm Conrad Röntgen. Він працював у затемненій кімнаті, намагаючись зрозуміти, чи зможуть недавно відкриті катодні промені (вони застосовуються до цих пір – в телевізорах, у флуоресцентних лампах і т.д.) пройти крізь вакуумну трубку чи ні. Випадково він зауважив, що на хімічно очищеному екрані на відстані в кілька футів з’явилося розпливчасте зеленувате хмаринка. Це було схоже на те, як якщо б слабка спалах від індукційної котушки відбилася в дзеркалі. Сім тижнів він проводив дослідження, практично не залишаючи лабораторію. Виявилося, що причиною світіння є прямі промені, які виходять від катодно-променевої трубки, що випромінювання дає тінь, і воно не може бути відхилене за допомогою магніту – і багато іншого. Так само стало ясно, що людські кістки відкидають більш щільну тінь, ніж навколишні м’які тканини, що до цих пір і використовується в рентгеноскопії. А перший рентгенівський знімок з’явився в 1895 році – це був знімок руки мадам Рентген з чітко виділеним золотим кільцем. Так що вперше саме чоловіки побачили жінок «наскрізь», а не навпаки.

1. Пеніцилін

Alexander Fleming відкрив пеніцилін в 1928 році. Насправді він не шукав його в той час, а просто досліджував грип. Він не був дуже вже акуратним, не мив лабораторний посуд відразу після експерименту, і не викидав культури грипу по 2-3 тижні підряд, накопичуючи на своєму робочому столі по 30-40 чашок одночасно. Так, одного разу він в одній з чашок Петрі виявив цвіль, яка, на його подив, придушила висіяну культуру бактерії стафілокока. Цвіль, якою виявилася заражена культура, належала до дуже рідкісного виду. Швидше за все, вона була занесена з лабораторії, розташованої поверхом нижче, де вирощувалися зразки цвілі, взяті з будинків хворих, що страждають на бронхіальну астму. Флемінг залишив згодом знамениту чашку на лабораторному столі і поїхав відпочивати. Насталі в Лондоні холода створили сприятливі умови для зростання цвілі, а настале потім потепління – для бактерій. Як з’ясувалося пізніше, збігом саме цих обставин було зобов’язане знамените відкриття – і не тільки 20 століття – пеніцилін, який врятував і рятує досі життя і здоров’я неймовірного числа людей. Коли Флемінг помер, його поховали в соборі Св. Павла в Лондоні – поруч з найбільш шанованими британцями, а в Греції день його смерті був оголошений національний траур.

PS Смішно стверджувати, що світ зобов’язаний відкриттям пеніциліну лише неохайності Олександра Флемінга і випадковим збігом обставин. Це, як і безліч інших, з першого погляду, випадкових відкриттів зобов’язані зацікавленості і таланту людей, вчених і дослідників.Недостатньо одного фортуни для того, щоб здивувати світ новим відкриттям – як то кажуть, «впевнене падіння яблука на голову Ньютона, який сумнівається, безсумнівно стало наслідком їх обопільної наукової зрілості».

Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Ми у Facebook
МИ ЗАРЕЄСТРОВАНІ